Как-то, на выставке, сотрудники, популярного всеукраинского журнала ЗооДруг, обратили внимание на моих белых красавцев и с удивлением поняли, что совершенно ничего и никогда не слышали об этой породе.
В короткой беседе, я рассказала об этих удивительных собаках. Журналисты были очарованы их красотой и спокойной невозмутимостью, за которой чувствуется сила и постоянная готовность к охране. Через некоторое время, мне предложили познакомить читателей журнала с Южаками. Я думаю, что очень важно, рассказывать о этой редкой, малочисленной и незаслуженно забытой породе.
ЮЖАКИ
КРОКУЮТЬ ЄВРОПОЮ
Ольга Грошева – власниця розплідника южаків White Simuran. Вона амбасадор розвитку цієї породи не тільки в Україні, а й у Європі в цілому. Наразі її собаки живуть і в нашій країні, і в Греції, куди вона вивезла з початком війни частину розплідника. Ми поговорили з нею про те, коли і чому вона зайнялася саме южаками і як їм живеться в Греції?
Ольга, зараз у Вас багато собак, але хто став Вашим першим улюбленцем?
Все моє свідоме життя поруч зі мною були собаки. І завжди це були собаки серйозних порід: доберман, буль-мастиф, кане корсо… Всі вони були прекрасними собаками, гідними любові та
поваги. Однак, коли до мене потрапив мій перший южак, а було це більше 25 років тому, я зрозуміла, що кращої породи не буває!
Чим саме южаки Вас захопили?
Дивовижне поєднання найніжнішої і найвідданішої любові до господарів і всіх домашніх тварин з якостями суворого і безкомпромісного охоронця своєї сім’ї, своєї території, речей і домашніх тварин, що належать власникам. Мене тоді дуже зацікавило, як виникли ці собаки. Звідки у них такий розум, така здатність до прийняття самостійних рішень, такий спокійний і врівноважений характер і така блискавична готовність знищити будь-кого, хто несе загрозу їхній родині. Чим біль-
ше я дізнавалася про южаків, тим більше мені хотілося зберігати і розвивати цю вкрай нечисленну породу.
Розкажіть, будь ласка, найцікавіші факти з історії виникнення таких собак.
Історія породи сягає корінням у глибоку давнину. У різні часи їх називали по-різному: таврійською, степовою, українською, південноруською вівчаркою. Характерною особливістю південних вівчарок є довга кошлата шерсть по всьому тілу, лапах, голові та морді. Таких собак називають брудастими. Всі брудасті собаки Європи походять від спільного і дуже давнього предка, можливо, описаного стародавніми істориками, як «собака скіфів». На думку професора Л. Сабанєєва, южак є породою, яка з усієї брудастої групи, найкраще зберегла видову чистокровність.
Скільки років існує Ваш розплідник і як виникла ідея його заснування?
За моїм першим южаком прийшов другий, потім третій, четвертий… Я зрозуміла поширену серед любителів породи фразу «южак одного разу – южак назавжди!». Для того, щоб брати участь у збереженні та розвитку породи, я майже 10 років тому зареєструвала розплідник. Собаки мого розплідника в різні роки ставали чемпіонами Європи та світу, чемпіонами Європи, чемпіонами та гранд-чемпіонами багатьох країн. Практично всі собаки розплідника Інтер-чемпіони.
Ви зараз живете в Греції. Розкажіть, як Ви прийняли таке важке рішення.
Війна принесла багато болю і горя не тільки людям, але й нашим собакам. Частину собак я вивезла до Греції. Частина залишилася в Україні. Я живу «на дві країни».
Які в Греції умови для Ваших собак? І наскільки взагалі там розвинена кінологія?
На мою думку, рівень розвитку кінології в Україні набагато вищий, ніж у Греції та ряді інших європейських країн. Спекотний клімат Греції южаку не страшний, адже це степовий пастух північного Причорномор’я. У нас температура +40 теж не рідкість. Южак – універсальний солдат! Легко переносить і спеку, і мороз, і дощ, і сніг, і спекотний степовий вітер. Їхня дивовижна шерсть захищає їх, як чарівний одяг зі старих казок.
Розкажіть, скільки часу Ви приділяєте своїм собакам?
Южак не вимагає великого об’єму корму, але якість його повинна бути високою. Для підтримки здорового і красивого стану шерсті необхідно розчісувати собак один раз на три-чотири тижні.
Южаки легко піддаються дресируванню. Розмовляючи і спілкуючись зі своїм собакою, ви отримуєте вірного друга, який не просто слухає ваші команди, а, здається, що готовий читати ваші думки.
Що собаки для Вас сьогодні? Це стиль життя, хобі, терапія, робота?
Мої собаки – це серйозна частина мого життя. Займаючись розвитком породи, ти часто власні інтереси ставиш нижче інтересів своїх собак.
Любите брати участь у виставках? Які емоції вони Вам дарують?
Я люблю брати участь у виставках. Адже це можливість не тільки показати своїх, але й подивитися на чужих. Звичайно, приємно, коли твої собаки перемагають, але це не головне. Головне – подивитися на те, що зараз є в породі, поспілкуватися з однодумцями. Організовувати участь собак у виставках стало набагато складніше, але ми намагаємося долати ці складнощі.
Як зараз ведете свою виставкову діяльність?
Собаки, які живуть зі мною в Греції, теж беруть участь у виставках як Греції, так і сусідніх країн. Отримують титули чемпіонів.
Як проходять виставки в Греції, чи відрізняються від наших? І які породи в Греції більш популярні?
Греки дуже люблять і цінують свої місцеві породи собак, а також віддають перевагу декоративним собакам. Але чудові южаки і їх не залишають байдужими. На всіх виставках, та й просто під час прогулянок містом, ці кудлаті білі ведмеді завжди в центрі уваги.
Хоч зараз в Україні майже ніхто не будує далеких планів, все ж хочеться завершити розмову тим, як Ви бачите свій розплідник через декілька років?
Собаче життя коротке, на жаль. Життя розплідника неможливо поставити на паузу, почекати мирного часу. За роки війни в розпліднику народилося три посліди цуценят. І незважаючи на всі
труднощі, ми не зупинимося.
А цей вірш я присвятила своєму першому Южаку
Потянуло в спальне летним лугом,
чуть овечкой, скошенной травой…
Это ты пришел, мой друг косматый.
По ночам, ты охраняешь мой покой.
Мокрый нос в плечо мое уткнется.
Смотрит в душу пара мудрых глаз.
Погулять зовешь меня с собою. Ведь
луна давно нас заждалась.
Полетаем над лугами и лиманом. По
дорожке лунной пробежим.
Из косматой шерсти я достану свет
застрявшей утренней звезды.
И слегка озябнем на рассвете,
искупавшись в утренней росе.
Жаль, что погулять, вдвоем с тобою,
так давно могу я лишь во сне…
